«Сто тисяч» і «Хазяїн» – соціальні комедії Івана Карпенко-Карого, написані в кінці ХІХ століття, в яких драматург висвітлює процес формування нової буржуазії того часу. Автор характеризував п’єси як сатиру на людську любов до стяжання без жодної іншої мети.

В «Ста тисячах» Карпенко-Карий посміюється над Калиткою, в його деструктивному прагненні до збагачення, а в

«Хазяїні» він вже зло висміює Пузира і протиставляє його до тих, хто маючи статки, докладається до спільної справи українства: Ханенків, Харитоненків, Терещінків, Алчевських.

Утворення буржуазії національної було важливим кроком до можливості існування національної держави, але Перша Світова і більшовицький переворот перервали становлення українського капіталу, що і на той час явищем був незвичним. Перервність цього розвитку є однією з причин проблемних стосунків з капіталістами й у наш час.