Бойові дії, які розгорнулися на сході Україні в січні-лютому 2015 року та отримали назву «Дебальцівської операці», досі привертають увагу як військових, такі громадянського суспільства. Для одних ці бої є свідченням повної некомпетентності вищого військового керівництва України, для інших - це блискуча військова операція, в ході якої вдалося при повному контролі супротивника над основними трасами вивести з мінімальними втратами угруповання у пʼять тисяч військових. Зрозуміло, що для росіян та їхніх посібників на окупованих територіях у їх ЗМІ це подається однозначно як «найбільша перемога армії ДНР» та виключно у розрізі «Дебальцівський котел». При цьому «за кадром» залишається кількість загиблих бойовиків, яка у рази перевищує втрати ЗСУ. Однак, як бачиться, оцінки такої масштабної військової операції в принципі не можуть бути однозначними - адже на кожному окремому етапі був і героїзм військових, і нерозуміння командуванням сектору процесів, що відбуваються, а часом і просто втрата управління на всіх рівнях. Яскравим прикладом як героїзму, так і загального стану з управлінням є бої кінця січня 2015 року за Вуглегірськ як ключовий пункт оборони на правому фланзі дебальцівського угруповання. Тим більше, що саме втрата міста фактично і призвела до загального провалу оборони.